"... Хранімо славу, предками здобуту, й шануймо все, що є для нас святе"

 

/до 75-річчя від дня народження Михайла Степанюка/

 

Бібліографічна пам’ятка для дітей молодшого та середнього шкільного віку

Дорогий друже!

Пропонуємо тобі знайомство з відомим рівненським поетом Михайлом Івановичем Степанюком. Народився він 22 січня 1942 року в селі Жильжа Костопільського району Рівненської області. Навчався в Бронницькій загальноосвітній школі. Згодом – у Рівненському музичному училищі, Дубенському сільськогосподарському технікумі, на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І. Я. Франка. Працював робітником, шофером, завідувачем клубу, головою виконкому Зорянської сільської ради, директором будівництва склотарного заводу, генеральним директором спільного українсько-канадського підприємства „Консюмерс-Скло-Зоря”, заступником генерального директора цього ж підприємства. Нині – пенсіонер.

Михайло Іванович пише цікаві вірші та поеми для дітей, він є автором книг «Грабівський вал» (2002), «Свята Ганна» (2002), «Пандора» (2003), «Сірко» (2005), «Лелека» (2012), «Жар-птиця долі» (2014) та ін.

Твори Михайла Степанюка знайомлять читача зі сторінками історії Рівненщини, допомагають зрозуміти, які труднощі долав наш народ на шляху до своєї мети стати вільним та незалежним, мати свою мову, культуру, самостійну державу.

У поемі «Грабівський вал» (Степанюк М. Грабівський вал : поема / М. Степанюк. – Рівне: Азалія, 2002. – 28 с.) відтворено події першої половини ХІІІ століття в Галицько-Волинській державі, зокрема в селі Грабів. Саме у ті часи наші предки боролися з татаро-монгольською навалою.

Назва села Грабів, що на Рівненщині, зовсім не загадкова. Вона походить від дерева граба – колись тут шуміли грабові ліси. А от городище, яке височить у центрі села, таїть у собі загадку. Коли і ким воно насипане? Та й назва теж загадкова – Вал. На жаль, письмові джерела мовчать про Грабівський Вал. Зате промовляють легенди, котрі разом з переказами і склали основу поеми.

У творі «Свята Ганна» (Степанюк М. Свята Ганна : поема-легенда / М. Степанюк. – Рівне: Азалія , 2002. – 28 с.) поет розповідає про відважну дівчину Ганну, яка ціною власного життя врятувала козацький загін на чолі з Іваном Богуном від польського війська. На місці загибелі дівчини постав величний пам’ятник, який назвали Свята Ганна. Різні легенди існують щодо його появи, і одну з них використав Михайло Степанюк.

Поема також майже документально відтворює події ХІХ-ХХ століть, коли було зруйновано пам’ятник, бо ще живуть свідки, які розповіли авторові про ці трагічні події.

Поема-бувальщина «Сірко» (Степанюк М. Сірко : поема-бувальщина / М. Степанюк. – Рівне: Азалія, 2005. – 40 с.) змальовує долю дворового й мисливського пса Сірка. Михайло Іванович доступно та переконливо доводить необхідність виконання свого обов’язку перед «братами нашими меншими», дотримання людьми норм високої моралі, гідності, відповідальності за тих, кого ми приручили. «Бо Рекси і Мопси, Бровки і Сірки - То друзі незрадні для нас на віки!», – переконує автор.

            Поеми «Грабівський вал», «Свята Ганна» та «Сірко» склали збірку «Поліські легенди» (Степанюк М. Поліські легенди : поеми / М. Степанюк. – Рівне: Азалія, 2005. – 84 с.).

Поема-бувальщина «Лелека» (Степанюк М. Лелека : поема-бувальщина / М. Степанюк. – Рівне: ПП Лапсюк, 2012. – 32 с.) розповідає про те, як школярик Дмитрик врятував пораненого лелеку. Він поселив його у себе вдома і лікував перебите крило. Лелека звик до Дмитрика і супроводжував його на прогулянках селом, дорогою до школи. Між хлопчиком та птахом виникла взаємна довіра, яка швидко переросла у міцну дружбу. Віршований твір заохочує читача дбайливо ставитися до тварин та щиро любити свій рідний край, як люблять і линуть до нього перелітні птахи:

Хоч теплі і ситі далекі краї –

не рідні лелекам вони, не свої.

Лелеки там гнізд не будують, не в’ють,

а лиш тимчасово в краях тих живуть.

«Жар-птиця долі» – це поема про минуле і сучасне України. (Степанюк М. Жар-птиця долі / М. Степанюк. – Рівне : ФОП Колодяжний Р. М., 2014. – 72 с.). Дідусь Остап Діброва розповідає своїм онукам «казку-билицю про героїв подвижницький шлях..., про звитяжні далекі походи та про визвольні січі-бої, нездоланність козацького роду...». Трагічний та тернистий шлях пройшов український народ. Автор впевнений у тому, що сподівана доля – жар-птиця повернеться до нашої милої серцю України.

Михайло Степанюк пише твори й іншої тематики, зокрема, він переповів давньогрецький міф про красуню-дівчину Пандору (Степанюк М. Пандора : поема-міф / М. Степанюк. – Рівне : Азалія, 2003 – 32 с.). Верховний бог Зевс подарував Пандорі та її нареченому Епіметею амфору, у якій були замкнені всі біди та нещастя світу. Цікавість мучила Пандору і вона наважилася відкрити амфору. Звідти вийшли Війна, Стихія, Хвороби, Зрада, Жадібність, Хамство, Пияцтво, Брехня, Лінь... Схаменулася Пандора, та було вже пізно. В амфорі залишилася лише Надія. Автор переконує нас у тому, що цей міф живучий та актуальний і в наш час, адже причина всіх бід – самі люди.

Від НАС мале й велике горе!

Та от як будемо людьми –

Усі нещастя переборем.

На те й живем на світі ми!

Багато цікавих та повчальних творів створив письменник Михайло Іванович Степанюк не тільки для дітей, а й для дорослих. Вийшли у світ його збірки лірики, сатири та гумору. Він є членом Національної Спілки письменників України, у 2011 році став лауреатом Нобельської премії.

            На конкурсі «Краща книга Рівненщини – 2016» Михайло Степанюк заслужено отримав відзнаку «За вклад у розвиток дитячої літератури».

Підготувала: завідувач інформаційно-бібліографічного відділу

Мартинюк З. Б.

12.01.2017